Завдання для практичних 2024

Тема 1. Державна митна політика та її спрямованість на інтеграцію до світової економіки

1.      Державна митна політика та митна безпека України.

Державна митна політика – це система принципів і напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції у світову економіку. Державна митна політика є складовою державної економічної політики.

Напрями діяльності держави у сфері захисту митних інтересів реалізуються через:

1)  механiзми тарифного і нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

2)  участь у митних союзах, зонах вiльної торгiвлi та мiжнародних договорах (конвенцiях) з митних питань;

3)  встановлення порядку перемiщення товарiв через митний кордон України та здiйснення їх митного контролю;

4)  законодавство України з питань державної митної справи.

На зміст державної митної політики впливають такі чинники:

•  економічні – загальний стан економіки, особливості її економічної системи, особливості розвитку окремих галузей економіки, зовнішні економічні зв’язки, що існують, стан світових економічних відносин тощо;

•  ідеологічні та політичні – програми уряду щодо захисту внутрішнього ринку й окремих його сфер, екологічної безпеки країни, охорони моралі і духовності;

міжнародні – членство держави у різноманітних міжнародних організаціях, наявність двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угод, участь держави у митних та економічних союзах, підтримка певних міжнародно-правових та економічних санкцій, політика уряду щодо надання преференцій окремим державам та ін.

Митна безпека – це стан захищеності митних інтересів України.

Митні інтереси - це складник національних інтересів держави, що лежить у площині різногалузевого спрямування (соціально-економічного, екологічного, політичного, правоохоронного, зовнішньоекономічного, інформаційного, культурного) та тривимірного формату взаємодії (мікро-, макрорівень та наднаціональний рівень), реалізація яких забезпечується у межах здійснення митної справи, що сприяє побудові ефективної моделі захисту митної та національної безпеки.

 

Категорію «митна безпека» також можна розглядати в контексті «зовнішньоекономічної безпеки», оскільки саме цей вид безпеки пов’язаний зі забезпеченням мінімізації збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створенням сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активній участі у світовому розподілі праці, чому, своєю чергою, також сприяє можливість швидкого та безперешкодного митного оформлення при транспортуванні різних факторів виробництва через митний кордон держави.

Поняття «забезпечення митної безпеки» необхідно розглядати в аспектах створеної системи захищеності національних і митних інтересів держави, а також можливості та здатності за допомогою створених системних принципів забезпечити протидію можливим небезпекам у митній галузі створення потенційних або реальних загроз національним інтересам, нейтралізація яких входить до компетенції митних органів, створення потенційних або реальних загроз національним інтересам, нейтралізація яких входить до компетенції митних органів.

З точки зору підвищення рівня забезпечення митної безпеки можна зазначити наступне:

а) створення потужної інформаційної системи;

б) виявлення та аналіз ризиків у міжнародному постачанні;

в) співпраця з закордонними митними адміністраціями;

г) розподіл ресурсів митних органів

Найпоширенішими порушеннями митних правил залишаються:

Ø  переміщення через митний кордон України поза митним контролем поза місцем розташування встановлених пунктів пропуску

Ø переміщення товарів із приховуванням від митного контролю;

Ø  порушення порядку розпорядження транспортними засобами, ввезеними в Україну в режимі тимчасового ввезення або транзиту.

Досягнення зазначеної мети забезпечується шляхом вирішення наступних завдань:

1) підвищення якості митного регулювання, що сприяє створенню умов для залучення інвестицій в економіку, збільшення надходжень до бюджету держави, для захисту вітчизняних товаровиробників, охорони об'єктів інтелектуальної власності та максимального сприяння зовнішньоекономічній діяльності;

2) вдосконалення митного адміністрування, у тому числі розвитку системи управління ризику на основі здійснення митних процедур відповідно до міжнародних стандартів, що ґрунтуються на останніх досягненнях у сфері інформаційних та управлінських технологій;

3) зміцнення взаємодії із міжнародними органами та організаціями в боротьбі з тероризмом, контрабандою зброї, наркотиків і контрафактної продукції, а також при забезпеченні економічної, екологічної та радіаційної безпеки

Задля забезпечення економічного розвитку України основними завданнями митних підрозділів, що мають стратегічне значення для митної безпеки є:

Ø   підвищення рівня дотримання митного законодавства України, забезпечення повноти та своєчасності сплати митних платежів;

Ø  підвищення якості надання послуг митними органами, скорочення витрат учасників зовнішньоекономічної діяльності та держави, пов'язаних з митним оформленням та митним контролем.

2. Компетенція митних органів у сфері реалізації державної митної політики.

 Безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митну службу України.

Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України.

Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів. Специфіка митних органів України в системі державних органів України визначається покладеними на них завданнями та функціями.

Як органи виконавчої влади митна служба характеризуються такими основними рисами: належать до юридичних осіб публічного права.

Як юридичні особи вони мають правосуб'єктність, індивідуальні ознаки;

Ø виключно й безпосередньо здійснюють митну справу;

Ø митні органи наділені визначеною для них законами компетенцією в галузі митної справи.

Інші органи, крім Верховної ради, Президента України, KMУ, не мають права приймати рішення, що перетинаються з компетенцією митних органів України, та виконувати без відповідного допуску або заміняти їх функції, чи іншим чином втручатися в діяльність митних органів;

Ø діяльність митних органів за своїм змістом є розпорядчою, і в межах визначеної для них компетенції можуть видавати нормативні акти з митної справи, які діють на всій території України і мають обов'язкову силу для підвідомчих підпорядкованих органів, інших державних органів та їх посадових осіб, юридичних та фізичних осіб;

Ø митні органи утворюють єдину систему органів державної влади, що є централізованою;

Ø митні органи утворюються, реорганізуються і ліквідовуються у встановленому законом порядку;

Ø фінансування діяльності митних органів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які передбачаються на утримання державного апарату;

Ø діяльність митних органів здійснюється виключно на основі чинного законодавства України. Чинним законодавством митні органи віднесені до воєнізованих органів. Це означає, що співробітники цих органів мають право носити зброю та інші засоби індивідуального захисту.

У передбачених законом випадках вони можуть застосувати ці спеціальні засоби. В багатьох країнах світу такі органи віднесені законодавством до правоохоронних.

Оскільки митні органи України теж здійснюють правоохоронні функції щодо захисту її економічного суверенітету і економічної безпеки, забезпечують захист прав і законних  інтересів громадян та господарюючих суб'єктів, а також державних органів при дотриманні ними зобов'язань у сфері митної справи, питання про те, чи віднести митні органи України до правоохоронних чи ні, не таке вже й просте.

Митна система України є загальнодержавною системою, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій (Центральна митна лабораторія, Господарсько-експлуатаційне митне управління, Інформаційно-аналітичне митне управління, Кінологічний центр).

Митними органами є:

 Ø центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи;

  Ø спеціалізовані митні органи;

  Ø митниці;

  Ø митні пости.

Призначенням митної служби України є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.

Реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання:

1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи;

2) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону;

3) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо;

5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;

6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення;

7) застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;

8) здійснення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

9) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вживання заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушеннями прав, що охороняється законом, інтелектуальної власності;

10) запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій митній території України;

11) здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами;

12) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

13) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;

14) проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження;

15) здійснення обміну документами та інформацією (у тому числі електронною) з іншими державними органами;

16) впровадження, розвиток та технічне супроводження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій в державній митній справі, автоматизація митних процедур;

17) здійснення міжнародного співробітництва у сфері державної митної справи, залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митної служби України;

18) кінологічне забезпечення діяльності митної служби України;

19) управління об'єктами митної інфраструктури, розбудова митного кордону.

3. Державна митна політика та заходи регулювання зовнішньої торгівлі.

Державна митна політика має величезний вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання. Оскільки вона визначає форми та методи здійснення ЗЕД. Зокрема, шляхом упровадження як економічно обґрунтованих, так і суто політичних заходів держава може регулювати експортно-імпортні потоки товарів та послуг.

 Установлюючи ставки ввізного мита, захищає внутрішніх товаровиробників і, навпаки, при переповненні внутрішнього ринку певними видами товарів надає експортні пільги виробникам цих товарів, що, у свою чергу, сприяє підвищенню рентабельності зовнішньоекономічної діяльності та продуктивності роботи підприємств у цілому.

Ще одним впливовим інструментом митної політики держави є створення вільних економічних зон у рамках міждержавних угод, які дають досить широкі можливості для проведення експортно-імпортних операцій.

Поряд з цим, варто зазначити наступний контекст: використання основних інструментів митного регулювання, по-перше, передбачає втручання в сферу приватного підприємництва, а тому потребує чіткої нормативно-правової регламентації, а по-друге, узгодження зовнішньоторговельної політики до загальноприйнятих стандартів міжнародної торгівлі.

Такий контекст дає підстави говорити про те, що на сьогодні сучасна митна політика України характеризується недосконалістю, свідченням чому можуть бути такі фактори впливу на неї:

– значна частка у загальному обсязі товарообігу товарів переміщується з приховуванням інформації від фіскальних органів або шляхом контрабанди;

– велика кількість правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

– невідповідність існуючої системи митного контролю сучасним стандартам пропускної спроможності;

– наявність певних шахрайських і корупційних схем у системі державного управління митною справою;

– великий обсяг тінізації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств тощо.

В зв’язку з такою ситуацією, а також кризовими явищами та дестабілізуючими факторами в економіці України, необхідно розробити додаткові заходи щодо вдосконалення митної політики України, серед яких найважливіші наступні:

1) зниження абсолютного розміру ставки ввізного мита на велику частину номенклатури технологічного обладнання при одночасному збереженні високої ставки мита за тими товарами, де необхідний захист;

2) розширення практики застосування диференційованих за рівнем абсолютних значень ставок митних платежів залежно від рівня заявленої вартості за одиницю товару;

3) збільшення в митному тарифі України частки специфічних і комбінованих ставок ввізного мита та зміщення в подальшому специфічних складових комбінованих ставок на «плюсові»

Таким чином, постає необхідність у формуванні та систематизації векторів підвищення ефективності проведення митної політики в контексті впливу на експортно-імпортні операції, зокрема, до них слід віднести наступні:

1) стабілізація ситуації в країні;

2) визначення пріоритетних напрямів та відповідної державної підтримки розвитку галузей народного господарства й видів виробництва, що забезпечуватимуть потреби внутрішнього ринку у високоякісних конкурентоспроможних товарах, аналогічних імпортованим в Україну;

3) розвиток імпортозаміщуваних виробництв із подальшою їх орієнтацією на експорт за умови повного забезпечення потреби внутрішнього ринку в цих товарах;

4) запровадження пільг для імпортерів, які ввозять сировину та напівфабрикати для виробництва експортної продукції;

5) введення вибіркових тарифних обмежень щодо тієї імпортованої продукції, яка може впливати на стан таких вітчизняних галузей народного господарства, як легка промисловість, сільське господарство, машинобудування тощо;

6) підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринку за рахунок впровадження новітніх технологій і використання сучасного устаткування;

7) залучення іноземних інвестицій для створення потужного експортного сектору;

8) налагодження алгоритму швидкого реагування на несподіване шахрайство та боротьба з ним – успіх будь-якого заходу у боротьбі з шахрайством безпосередньо залежить від адміністративних функцій Державної фіскальної служби України, зокрема митних підрозділів;

9) забезпечення функціонування механізмів кредитування і страхування експорту за участю держави, а також надання державних гарантійних зобов’язань щодо експортних кредитів;

10) орієнтація на розширення використання місцевих ресурсів та інших конкурентних переваг України;

11) укладення ефективних договорів, врахування своєчасної практики ціноутворення;

12) сприяння заходам щодо інтеграції економіки в європейські і світові господарські об’єднання та організації.

Отже, пріоритетним напрямом роботи державних управлінських інституцій в України має стати прийняття обґрунтованої стратегії митної політики щодо імпорту, яка сприятиме технологічній реконструкції вітчизняної промисловості. Диверсифікована митна і тарифна політика має узгоджуватися з інтересами національної промисловості й інтересами міжнародних об’єднань, до складу яких входить Україна.

4. Державна митна політика та її спрямованість на Євроінтеграцію України: сучасність і перспективи розвитку митної політики.

 У діяльності з регулювання зовнішньоекономічних зв'язків і захисту національних інтересів існує широкий набір засобів і методів торговельної й кредитної політики. До них належать різноманітні торговельні договори та угоди, в тому числі угоди про економічне співробітництво.

На національному законодавстві базується митно-тарифне регулювання торговельно-економічних відносин, переважно імпорту, а адміністративні акти широко використовуються для створення нетарифних бар'єрів у сучасній міжнародній торгівлі. Важливу роль відіграють різноманітні засоби регулювання експорту, особливо так званих стратегічних товарів, а також засоби, які застосовуються для здійснення політики в галузі кредитів, субсидій тощо. Таким чином, серед засобів зовнішньоекономічної політики, що базуються на внутрішньому (національному) законодавстві, найвагомішими є митно-тарифні системи. Мито, як і договори, належить до найстаріших засобів торговельної політики, проте нині його роль та сутність значно змінилися.

Сучасна митна справа - це відносини, що складаються у системі зовнішньоекономічних відносин, одна з найважливіших ланок у міжнародних відносинах на світовому регіональному і національному рівні.

Митні відносини характеризуються насамперед митною політикою, міжнародними правилами, зовнішньоторговельними угодами, порядком і умовами переміщення через митні кордони товарних, транспортних, фінансових та інформаційних потоків, а також загальноприйнятими заходами тарифного і нетарифного регулювання, експортного контролю тощо.

Створення сучасного світового господарства, як сукупності, а не простої суми національних економік, безумовно має на увазі взаємозумовленість і взаємозв'язок митних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності різних держав та взаємодію їх митних органів. Таким чином, економічні інтеграційні процеси між Україною і ЄС також неможливі без узгодження митних стосунків, оскільки зовнішньоекономічні відносини країн і, насамперед, зовнішня торгівля нерозривно пов'язані з митними відносинами. 

При цьому, говорячи про інтеграцію України в ЄС в галузі митних відносин, варто розглядати всі аспекти цього процесу: економічні, організаційно-правові, соціальні, етичні тощо. Безумовно інтеграційні процеси не можуть протипоставлятися національним інтересам і економічній безпеці окремих країн. А оскільки митна політика споконвічно покликана через закони і методи регулювання ЗЕД захистити інтереси держави, то виникають досить серйозні проблеми, що підлягають вивченню фахівцями в галузі міжнародних економічних відносин, і пов'язані з поєднанням національних та інтернаціональних інтересів.

 Інтеграція митних відносин України і ЄС повинна виявлятися в укладанні договорів і угод з різних питань, виробленні єдиних тарифів, погоджених систем опису і кодування товарів, у створенні загальної системи управління, яка буде запроваджувати митні правила, норми і процедури регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Розвиток митних відносин між Україною і ЄС повинен відповідати загальній тенденції включення країн у світову торговельну систему. У результаті процес інтеграції національних економічних систем приведе до створення більш стабільної і передбачуваної атмосфери торгівлі і до формування регульованих митних відносин.

Слід також зазначити, що формуючи міжнародні митні відносини в сучасних умовах, необхідно враховувати наступні обставини, що є зараз актуальними:

1. Сполучення бар'єрної та контактної функцій митних відносин в умовах глобалізації економічних процесів.

2. Підвищення рівня взаємодії і гармонізації, тобто погодженості й одностайності митних систем. Створення на цій основі уніфікованих документів і норм регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

3. Удосконалювання організації управління в митних органах. Перехід до «безконтактної» митниці, до систем електронної обробки інформації, застосування новітніх інформаційних технологій, що відповідають вимогам часу.

4. Розвиток і поліпшення технічних засобів контролю, що обумовлено збільшенням кількості і зміною якісного складу об'єктів митного контролю (це пов'язано, зокрема, з необхідністю створення ефективних систем контролю за переміщенням товарів, послуг і об'єктів інтелектуальної власності, запобігання витоку інформації по глобальній мережі Інтернет і т.д.).

Крім того, розробляючи стратегічні й тактичні аспекти економічної, а в її складі і митної політики здійснення інтеграції України в Європейський Союз необхідно ще додатково брати до уваги таке:

По-перше, в Україні порівняно недавно проводяться економічні реформи та впроваджуються нові ринкові відносини. Це привело до ускладнення політичної системи суспільства і виникнення різноманітних видів власності. У зв'язку з цим у суспільстві з'явилася значна кількість соціальних груп, що мають свої політичні й економічні інтереси, що часом йдуть врозріз з державною політикою й інтересами. Усе це впливає на митну політику як невід'ємну частину зовнішніх та внутрішніх відносин держави.

По-друге, митна справа в Україні є також новим ділом, система митних відносин знаходиться в стадії постійного реформування, багато питань ще ретельно не пророблені і знаходяться у процесі становлення і розвитку.

По-третє, інтегрування України у світову економіку, її входження у Світову організацію торгівлі та в інші політичні й економічні організації настійно вимагають коректування її зовнішньоекономічної діяльності і тим самим обумовлюють зміни митної політики.

Але в цілому значення митних тарифів в сучасному світі знижується, оскільки в міжнародній торгівлі дедалі більшої ваги набувають нетарифні обмеження імпорту.

До найвідоміших і часто застосовуваних видів нетарифних обмежень належать: імпортні кількісні квоти, антидемпінгове законодавство і сама практика його застосування, «добровільне» обмеження експорту, різноманітні адміністративні правила (відповідність стандартам і вимогам безпеки використання, санітарні, ветеринарні та інші сертифікати, вимоги до упаковування, маркування тощо).

Нетарифні обмеження широко використовуються окремими країнами щодо імпорту товарів із зарубіжжя. За останні роки зросло застосування всіх названих видів нетарифних обмежень. Так розвинуті країни ввели багато нових обмежень імпорту, в тому числі на такі важливі для експорту інших країн товари, як чорні метали, електротехнічне й транспортне устаткування, побутова електроніка, перероблена сільськогосподарська продукція та ін.

Виходячи з того, що інтереси країн в їх міжнародних економічних стосунках найскладнішим чином переплітаються і нерідко заходять у протиріччя, що механізми, які впливають на ці процеси, є дуже складними, найважливішим є визначення місії, принципів та завдань митної політики в сучасному світі.

Під місією в митній справі в широкому змісті слова варто розуміти особливе призначення митної справи - регулювати міжнародні економічні процеси руху факторів і результатів виробництва з метою досягнення найвищої ефективності життєдіяльності людства. З цієї місії випливає цілий ряд цілей, задач і конкретних планів дій митних органів як України зокрема, так і митних органів країн світового співтовариства взагалі.

Однією з основних цілей є здійснення тісних митних зв'язків із закордонними державами, союзами цих держав, різними міжнародними організаціями.

Основний пріоритет при реалізації цієї мети, безумовно, має інтеграція економіки нашої країни з Європейським Союзом і, насамперед, інтеграція митних відносин України і ЄС, що визначено угодою про асоціацію. Пріоритет митних відносин серед інших обумовлений тим, що одним з перших і найважливіших напрямів інтеграції країн Європи в рамках Маастрихтського договору було створення Митного союзу.

Сьогодні ЄС – це єдина митна система, заснована на єдності найважливіших вимог до ввезених товарів і можливості їхнього безперешкодного переміщення в межах Союзу. Аналізуючи ефективність інтеграції України в Європейський Союз, можна зробити висновок, що її здійснення дало би можливість підприємствам нашої країни діяти на європейських ринках в умовах рівної конкуренції, розширити масштаби діяльності, збільшити інвестиції та зменшити витрати за рахунок досягнення оптимальних розмірів виробництва.

Але є ціла низка проблем, таких як прикордонні формальності, адміністративні умови, відмінності у митному та податковому режимах, технічні, санітарні та екологічні норми і стандарти, що діють в Україні та країнах ЄС і заважають лібералізації міждержавних економічних зв'язків, стримують зростання економік, їх інтегрування в єдиний господарський комплекс. Їх вирішення стане новим каталізатором інтеграції, підсилить відповідні тенденції.

При цьому особливе значення має здійснення наступних основних заходів:

• усунення фізичних перешкод на шляху руху всіх факторів виробництва;

• гармонізація технічних стандартів та норм;

• лібералізація ринків державних замовлень;

• зменшення податкових бар'єрів.

Сукупність митних заходів, пов'язаних з усуненням фізичних бар'єрів у взаємній торгівлі, повинна у перспективі охопити прикордонні формальності, відрегулювати національні заходи контролю за імпортом, у тому числі лібералізувати імпортні обмеження, спростити правила огляду товарів та транспортних засобів, уніфікувати статистичну звітність, пом'якшити імміграційний контроль, встановити єдині технічні, санітарні та ветеринарні норми.

Як вже відзначалося, досить складними питаннями в інтеграційних процесах можуть стати питання нетарифного регулювання, зокрема питання гармонізації та уніфікації технічних норм і стандартів, різноманітність яких виступає засобом конкурентної боротьби. За допомогою цих норм і стандартів установлюються «правила гри» для певних виробничих систем, визначаються можливості використання тих чи інших видів промислової продукції та її доступу на ринки.

На європейському рівні діє Європейський комітет стандартизації, до складу якого входять не тільки члени ЄС, а й інші країни західноєвропейського регіону. Між іншим, Україна також співробітничає з названим комітетом.

Мета політики ЄС у галузі стандартизації полягає у створенні спільного для всіх фірм і підприємців технологічного середовища заради підвищення їх конкурентоспроможності.

У процесі формування єдиного внутрішнього ринку Європи досить важливою проблемою було збільшення відкритості ринків державних замовлень – цих найбільш захищених «фортець» національної економічної політики.

Здійснюючи інтеграційні процеси, велику увагу необхідно також приділити реформуванню у податковій сфері.

На порядку денному гостро стоїть проблема гармонізації податків, яка особливо важлива для представників бізнесу. Вирішення цієї проблеми пов'язане з лібералізацією руху товарів і капіталів та зі створенням єдиного фінансового простору, що охоплює сферу діяльності банків та інших фінансових установ.

Важливим напрямом інтеграційних заходів між Україною та ЄС може стати регулювання конкуренції з метою не тільки усунення перешкод, що стоять на шляху обміну між країнами, а й стимулювання оптимального розподілу ресурсів та створення більш конкурентоспроможних структур. Вільна конкуренція підприємств на єдиному уніфікованому ринку є найкращою гарантією їх постійного адаптування до змін умов ринку та нових технологій.

Політика підтримки конкуренції повинна спрямовуватися на розв'язання двох головних проблем. Це, по-перше, злиття компаній та міжфірмове співробітництво, а, по-друге, контроль за зловживаннями монопольним становищем на ринку. Досвід проведення політики ЄС у галузі конкуренції показує суперечливість цього процесу: з одного боку, існує намагання дотримуватися принципів вільного підприємництва, а з іншого - діє підтримка «інституціонально захищеної конкуренції».

Відкритість економіки ЄС залучає до процесу інтегрування чимдалі більше держав. Необхідно визначити єдину основу, фундамент удосконалювання митної діяльності в умовах інтеграційних процесів.

Основними модулями в цій роботі, її перспективними напрямами можуть стати такі:

1. Удосконалювання ролі митних відносин в умовах ринкових інтернаціональних та глобалізаційних процесів.

2. Створення тренінгових систем для підготовки працівників митних служб різного рівня.

3. Розробка сучасних підходів до управління персоналом у митних організаціях.

4. Об'єднання зусиль у питаннях боротьби з контрабандою.

5. Удосконалювання планування і використання усіх видів ресурсів у митних органах.

6. Оцінка ефективності діяльності митних служб різних країн. Саме собою зрозуміло, що цей перелік може бути розширений.

Для підвищення ефективності цих заходів та модернізації митних відносин в умовах їхньої інтернаціоналізації й інтеграції необхідно широке використання програмно-цільового підходу. Це передбачає, що всі зазначені модулі або їхні варіанти чи модифікації мають бути розроблені як цільова програма й об'єднані в єдину систему.

В результаті удосконалення митних та на їх основі інтеграційних взаємовідносин з Європейським Союзом можуть бути досягнуті наступні результати:

Ø    Україна отримає передбачуване правове та інституційне середовище, що істотно підвищить привабливість країни як економічного партнера. Воно сприятиме налагодженню більш тісних контактів з бізнес-партнерами в різних країнах та спонукатиме до зростання закордонних та українських інвестицій, вкрай потрібних для реструктурування та модернізації української економіки;

Ø    буде продовжуватись зовнішнє закріплення процесу реформ: Україна має у майбутньому продовжувати реформи на шляху до повноцінної ринкової економіки для того, щоб забезпечити стійке економічне зростання та нові можливості для усіх учасників ринку. Реформи, про які йдеться в Угоді про асоціацію з ЄС, формуватимуть у цьому контексті відповідний план, створять прозорий сценарій для економічних операторів, які зможуть підготувати свої бізнес-стратегії, ґрунтуючись на погодженому календарі нормативно-правового зближення з правовими рамками ЄС;

Ø    відбудеться більше відкриття ринків, що безумовно створює як виклики, так і можливості: взаємне та поступове зняття бар’єрів у доступі до ринків може бути викликом для певних галузей в Україні, якщо вони не використають можливі перехідні періоди для необхідної адаптації. Водночас лібералізація імпорту з боку України може надати її компаніям ліпший доступ до постачання ресурсів, товарів та обладнання, що потрібні для їхньої роботи, в такий спосіб сприяючи модернізації процесу виробництва. З точки зору експорту, українські виробники та експортери отримають вільний доступ до ринку ЄС, що об’єднує понад 500 мільйонів споживачів із високим рівнем доходів;

Ø    спонукання до інвестицій в Україну: аби повернутися на шлях до стабільного економічного зростання і міцно на ньому закріпитися, Україна має підвищити обсяги внутрішніх та закордонних інвестицій, що надасть їй змогу тісніше інтегруватися до міжнародних ринків та ланцюгів постачання, а також реструктурувати та модернізувати свою економіку. Однак без поступу у впровадженні інституційних реформ Україна може втратити шанс скористатися своїми вирішальними порівняльними перевагами. Угода про асоціацію допоможе створити сприятливий бізнесовий клімат та привабити інвесторів завдяки позитивному впливові на процес спрощення норм, що регулюють бізнесовий сектор;

Ø  створені переваги для українських споживачів: поступове зменшення та усунення наявних митних тарифів та нетарифних бар’єрів підвищить розмаїття та якість продуктів та послуг, доступних для споживачів. Окрім цього, конкурентний тиск, обумовлений лібералізацією доступу до ринків, спонукатиме до спеціалізації національних виробників, в такий спосіб знижуючи вартість виробництва та стимулюючи інновації. Ліпша якість товарів буде покращувати загальні стандарти життя;

Ø    збільшиться дохідна частина державного бюджету. Досвід свідчить, що короткострокова втрата через зменшення та усунення митних тарифів, буде більше ніж компенсована за рахунок зростання інших доходів держави. Йдеться про доходи від податків, які сплачують компанії, що використовують нові ринкові можливості, та від загального імпульсу, який отримає економіка;

Ø    зростання обсягів фінансової допомоги Європейського Союзу та міжнародних фінансових інституцій на правові та інституційні реформи в економіці України.

Щодо можливостей України в міжнародних зовнішньоторговельних відносинах з іншими країнами світу, то вона вільна укладати будь-які інші угоди про вільну торгівлю відповідно до своїх економічних пріоритетів. Однак, за логікою, ці угоди не мають загрожувати зобов’язанням, взятим в рамках створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС. Сучасні українські експерти вважають, що вибір Україною вектора економічної інтеграції є суто геополітичним питанням, а всі економічні розрахунки є супутнім чинником. Економічні втрати можуть бути у будь-якому випадку, але безумовним є одне: лише варіант інтеграційних взаємовідносин з Європейським Союзом залишає Україні політичну самостійність і цивілізаційну перспективу.